[download url=”http://www.scientific-notes.com/wp-content/uploads/2019/06/NZ_72_73_18.pdf” title=”Завантажити повний випуск”]
На обкладинці вміщено фото доктора наук із соціальних комунікацій, доцента Олександра Вікторовича Чекмишева, доцента кафедри соціальних комунікацій Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Народився 27 квітня 1967 р. в м. Тальне на Черкащині. Після школи навчався у Тальнівському будівельному технікумі (1982–1984), працював на будівництві (1984–1985 рр.).
У 1985–1992 роках навчався на факультеті журналістики КДУ ім. Т. Г. Шевченка.
З 1985 по 1987 рік служив у Радянській Армії, після чого під час навчання (1990–1992) працював кореспондентом Тальнівської районної газети «Колос», а також спецкором, завідувачем відділу, редактором відділу тижневика «Культура і життя», кореспондентом газети «Край».
Після університету вступив до аспірантури (1992–1995) й одночасно (1992–1994) працював політичним оглядачем, аналітиком, експертом телевізійних програм Українського Незалежного Центру Політичних Досліджень. 25 січня 1994 року став членом НСПУ.
1994 року створив першу громадську лабораторію з медіа-моніторингу – Комітет «Рівність можливостей».
Із 1995 року – асистент Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (із 2000 р. доцент). 1996 р. захистив дисертацію кандидата філологічних наук за спеціальністю «журналістика». Тема: «Міфо-символічна структура публіцистичних текстів Симона Петлюри в контексті національної міфології». Це перша в Україні дисертація про публіцистику Симона Петлюри.
Стажувався в Інституті громадського розвитку (Гартфорд, США), інституті FOJO (Кальмар, Швеція) за програмами USAID та SIDA (1996, 2002).
2000 року об’єднав Комітет «Рівність можливостей» із Асоціацією «Спільний простір» в єдиний громадський консорціум та став керівником моніторингових проектів АСП.
З 2000 по 2008 рік працював заступником директора Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
2012 р. захистив докторську дисертацію за спеціальністю 27.00.01. Теорія та історія соціальних комунікацій. Тема: «Моніторинг ЗМІ в системі соціальних комунікацій: історико-теоретичний та прагматичний аспект.»
Автор та співавтор понад 100 збірників моніторингових досліджень, понад 100 наукових та науково-популярних статей, 2 монографій, 1 підручника та 3 навчальних посібників.
Брав участь у реалізації близько 50-ти міжнародних проектів із медіа-моніторингу, впровадження євростандартів в українське медійне середовище та з медіаграмотності. Один із авторів-розробників сучасних професійних та етичних стандартів журналістики, адаптованих до основних положень європейських та американських професійних кодексів і настанов із редакційної політики.
Статті з журналу
У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ
Історія китайської пражурналістики за професором Лі Лянжуном: від імператора Цинь Ші Хуана до династії Цин
Владимиров Володимир, Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор філологічних наук, професор.
Соціальна проблематика дослідження соціальних комунікацій як сфери функціонування масових емоцій
Алевтина Белецька, Інститут журналістики, Київський національний університет імені Тараса Шевченка.
Міжнародні документи та національне законодавство України щодо регулювання права на свободу слова журналістів
Тетяна Приступенко, Інститут журналістики, Київський національний університет імені Тараса Шевченка.
ДИСЕРТАЦІЙНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
Механізм впровадження у телеконтент сексуального типу «неідеальний герой»
Володимир Грисюк, Інститут журналістики, Київський національний університет імені Тараса Шевченка.
НАУКОВИЙ ПОШУК СТУДЕНТІВ
Мультимедійні технології французьких іномовних і міжнародних теле- та радіоканалів
Наталія Пушкарук, Інститут журналістики, Київський національний університет імені Тараса Шевченка.
Особливості тематики та структури соціальних ток-шоу на українському телебаченні (на прикладі телеканалів «Інтер», «СТБ» та «Україна»)
Марія Вівдич, Інститут журналістики, Київський національний університет імені Тараса Шевченка.