Публікаційна етика

Журнал «Наукові записки Інституту журналістики» керується етичними нормами, рекомендованими «Комітетом з етики публікацій» / Committee on Publication Ethics (COPE). Ознайомитися із відповідними правилами можна на офіційному сайті COPE: http://publicationethics.org. Крім того, враховуємо правила етики публікацій, рекомендовані видавництвом «Elsevier» – Publishing Ethics Resource Kit: http://www.elsevier.com/editors/perk. Прагнемо узгодити норми етичної поведінки для всіх сторін, що беруть участь у процесі публікації: автора, редактора, рецензента і суспільства.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Редакція журналу «Наукові записки Інституту журналістики» усвідомлює свою етичну та іншу відповідальність за розміщені на сторінках журналу публікації, тому уважно наглядає за всіма етапами проходження статей. Редакція гарантує, що реклама, передрук або інші комерційні прибутки не впливають на редакційні рішення. Редакційна колегія налагоджуватиме співпрацю з іншими журналами, коли це корисно і необхідно.

1. ЕТИЧНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ РЕЦЕНЗЕНТІВ

Рецензування наукових статей здійснюється для підтримки високих етичних стандартів наукових досліджень. Рецензент має усвідомлювати вимоги до етики у наукових публікаціях, долати можливу власну упередженість й несправедливість при відхиленні чи прийнятті статей, орієнтуватися на вимоги Комітету з етики в публікаціях (Committee on Publication Ethics, COPE) з метою підвищити якість друкованих матеріалів. Політика журналу до головних етичних норм, якими мають керуватися рецензенти, такі:

  1. Якщо рецензент не впевнений, що його кваліфікація відповідає рівню та напряму представленого у статті дослідження, він повинен відразу відмовитися від рецензування.
  2. Рецензент має об’єктивно оцінювати якість поданої статті та визначати рівень її відповідності науковим, літературним та етичним стандартам.
  3. Рецензент повинен відкинути вузькоегоїстичні інтереси окремих осіб та шанувати інтелектуальну незалежність авторів.
  4. Рецензенту заборонено будь-яке використання отриманих аргументів й висновків автора без дозволу останнього, щоб забезпечити право автора на інтелектуальну власність.
  5. Рецензент повинен відмовитись від рецензування через конфлікт інтересів, якщо а) є професійні чи особистісні зв’язки між рецензентом і автором, б) результати дослідження, наведені у статті, суперечать особистим розробками рецензента, в) є інші аспекти, які можуть вплинути на неупередженість суджень рецензента.
  6. Рецензент має дотримуватись конфіденційності щодо рецензованої статті, тобто йому заборонено розкривати інформацію зі статті чи обговорювати ще не оприлюднені висновки та рекомендації автора з іншими колегами (за винятком, коли рецензент потребує чиєїсь спеціальної консультації, для чого потрібен дозвіл головного редактора).
  7. Рецензент повинен адекватно та аргументовано обґрунтувати звинувачення у плагіаті. Будь-яке твердження про наявність у статті плагіату або неправильного цитування має супроводжуватися відповідним посиланням.
  8. Якщо рецензент має сумніви щодо плагіату, авторства чи фальсифікації даних, він має звернутися до редакційної колегії з вимогою колективного розгляду даної статті.
  9. Рецензент має відмічати будь-які випадки недостатнього цитування автором робіт інших учених, що працюють у галузі рецензованої статті. Проте зауваження щодо недостатнього цитування досліджень самого рецензента вважаються упередженими.
  10. Рецензент має своєчасно надавати рецензію на статтю задля забезпечення періодичності виходу наукового журналу.
  11. Рецензент повинен з повагою ставитись до автора статті. За прояви невихованості стосовно авторів, за систематичне надання рецензій низької якості або в разі неодноразового порушення строків надання рецензій редакція припиняє взаємовідносини з даним рецензентом.
  12. Рецензенту заборонено використовувати або розкривати неопубліковану інформацію чи аргументацію автора. При цьому не вважається порушенням етичних норм припинення рецензентом деяких власних досліджень, якщо вони, на його думку, стають безрезультатними внаслідок отриманої у рецензованій статті інформації.

2. ЕТИЧНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ

  1. Рішення щодо публікації. Головний редактор журналу «Наукові записки Інституту журналістики» несе відповідальність за добір статей, які повинні бути опубліковані. Актуальність теми та її значення для дослідників і читачів є основними чинниками, що впливають на рішення про публікацію статті. Редакційна політика і головний редактор у своїх рішеннях керуються законами, що забороняють плагіат і порушення авторських прав. Головний редактор може радитися з іншими членами редакційної колегії для прийняття рішення.
  2. Принцип чесної гри. Головний редактор та редколегія повинні оцінювати рукописи за їх інтелектуальним змістом, незалежно від раси, статі, сексуальної орієнтації, релігійних переконань, етнічного походження, громадянства або політичних поглядів автора.
  3. Конфіденційність. Головний редактор і працівники редакції не мають права розкривати інформацію щодо наданих робіт нікому, крім відповідного автора, рецензента, інших редакційних консультантів.
  4. Розкриття інформації та конфлікт інтересів. Неопубліковані матеріали, використані у наданому рукопису, не повинні використовуватися у власних дослідженнях головного редактора без письмової згоди автора. Закрита інформація або ідеї, отримані під час рецензування, повинні залишатися конфіденційними і не використовуватися для особистої вигоди. Головний редактор має заявити про самовідвід щодо розгляду рукопису, у зв’язку з яким він має конфлікт інтересів (конкурентні відносини, співробітництво чи інші відносини і зв’язки з одним з авторів, компаній, установ, пов’язаних з наданим рукописом). У такому разі головний редактор має доручити заступнику головного редактора або іншому члену редколегії розглянути рукопис замість нього. Головний редактор повинен вимагати від усіх учасників процесу розкриття відповідних конкуруючих інтересів та публікації поправок, якщо конкуренція інтересів була виявлена після публікації. За необхідності можна вжити інші заходи (наприклад, публікація спростування або вибачення).
  5. Участь та співпраця в розслідуванні. При поданні етичної скарги щодо наданого рукопису або опублікованої статті, головний редактор повинен вживати відповідних об’єктивних заходів: контакт з автором, належний розгляд відповідної скарги або претензії. У разі потреби можна звернутись до відповідних установ та організацій. Якщо скаргу визнано обґрунтованою, треба опублікувати відповідні виправлення, спростування або вибачення. Кожен факт неетичної поведінки слід розглядати, навіть якщо повідомлення про нього надійшло через роки після опублікування матеріалу.

3. ЕТИЧНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ АВТОРІВ

  1. Стандарти звітності. Автори статей за результатами оригінальних досліджень повинні представити точний звіт про виконану роботу, а також об’єктивно доповісти про її значущість. Покладені в основу досліджень дані мають бути чітко викладені письмово. Стаття повинна містити достатню кількість інформації і посилання на першоджерела, що дасть змогу іншим знайти конкретну роботу. Шахрайські або завідомо неточні заяви прирівнюються до неетичної поведінки і є неприйнятними. Огляд статей і спеціальні публікації також повинні бути точними й об’єктивними, а авторський погляд на них має бути чітко зазначеним і відмежованим.
  2. Доступ до вихідних даних і їх збереження. Авторів можуть попрохати надати вихідні дані, про які йдеться в статті, для редакторського аналізу цих даних. Автори повинні бути готові надати вільний доступ до таких даних, якщо це можливо. Автори повинні зберігати ці дані протягом раціонального часу після їх публікації.
  3. Оригінальність і плагіат. Автори повинні подавати тільки повністю оригінальні роботи, а якщо автори використовували роботи та / або вислови інших людей, автори мають їх належним чином оформляти у вигляді цитат. Існують різні форми плагіату, наприклад, видання чужої статті за власну, копіювання або перефразування значної частини чужого тексту (без зазначення авторства), присвоювання результатів досліджень, проведених іншими. Плагіат у всіх його формах розцінюється як неетична поведінка і є неприйнятним.
  4. Множинні, повторні та конкуруючі публікації. Автор не повинен публікувати в одному чи різних журналах статтю, в якій описується практично одне й те саме дослідження. Подання статті одночасно до більш ніж одного журналу розцінюється як неетична поведінка і є неприйнятним. Автор не повинен подавати на розгляд раніше опубліковані статті.
  5. Підтвердження джерел. Автори повинні правильно представляти роботи інших авторів. Завжди потрібно наводити посилання на публікації, що фундаментально вплинули на сутність представленої автором статті. Інформацію, отриману в приватному порядку (у приватній розмові, листуванні або обговоренні з третіми особами), не можна використовувати без письмового дозволу її джерела. Інформацію, отриману при наданні / отриманні конфіденційних послуг (судові акти або заявки на гранти), не можна використовувати без письмового дозволу виконавця цих послуг.
  6. Авторство роботи. Кількість авторів має бути обмежена тими особами, які зробили значний внесок у концепцію, дизайн, виконання або інтерпретацію дослідження, про яке йдеться у статті. Всі ті, хто зробив значний внесок, повинні бути перераховані як співавтори. Тих, хто брав участь у деяких істотних аспектах дослідницького проекту, треба відобразити в списку учасників проекту. Автор повинен гарантувати, що у статті зазначено імена всіх співавторів, і немає жодної особи, що не є співавтором; що всі співавтори ознайомилися з остаточним варіантом наукової роботи і схвалили її, а також дали свою згоду на її публікацію.
  7. Небезпеки і питання використання людини або тварин. Якщо робота/стаття пов’язана з будь-якими фізичними процесами або обладнанням, під час роботи з якими є великий ризик здоров’ю людини або тварини, автор повинен чітко вказати про це в своїй роботі. Якщо робота припускає використання тварин або людини як піддослідних, автор повинен гарантувати, що робота містить твердження й докази того, що всі процедури були проведені згідно з відповідними законами та інституційними принципами, а також те, що відповідні державні установи схвалили їх. Стаття автора повинна містити заяву та підтвердження від відповідних інстанцій про згоду на експерименти з людьми. Право людини на конфіденційність завжди має бути дотримано.
  8. Розкриття інформації та конфлікт інтересів. Усі автори повинні розкривати у своїх роботах інформацію про будь-які фінансові та інші суттєві конфлікти інтересів, які можуть вплинути на результати дослідження або їх інтерпретацію. Усі джерела фінансової підтримки проекту повинні бути розкриті. Приклади можливих конфліктів інтересів, які треба розкрити: інформація про роботодавця, інформаційні консультації, акціонерна власність, гонорари, платні свідчення експертів, патентні заявки / реєстрації, а також гранти та інші види фінансування. Всі потенційні конфлікти інтересів треба розкрити на найбільш ранній стадії.
  9. Суттєві помилки в опублікованих роботах. Якщо автор виявляє суттєву помилку або неточність у своїй опублікованій статті, він повинен негайно повідомити про це редактора журналу та надати редакції допомогу в усуненні або виправленні помилки. Якщо редактор дізнається від третьої особи, що опублікована робота містить суттєві помилки, автор зобов’язаний негайно прибрати або виправити їх, або ж надати редакції докази про правильність даних у статті.